Розклад автобусів
  • 07:20-08:05 Калинівка-Пиків
  • 09:40-10:20 Калинівка-Пиків
  • 10:55-11:30 Вінниця-Шепіївка
  • 12:40-13:25 Калинівка-Пиків
  • 14:00-14:55 Калинівка-Шепіївка
  • 16:35-17:15 Калинівка-Пиків
  • 17:40-18:30 Калинівка-Пиків
  • 19:00-19:55 Вінниця-Шепіївка
Реклама

В часи Російської Імперії

Після підписання в 1793 р. царською Росією та Прусією конвенції про поділ Польщі Правобережна Україна, де утворюється три губернії – Київська, Подільська і Волинська – входить до Росії.

Пиків входить до Подільської губернії. Цікаву інформацію про Пиків 17-18 століття дає Є. Сецинський: “В Старому Пикові, між двома гатками знаходиться великий насип, який утворює ніби підвищений острів. В цьому місці в давні часи були споруджені замок, єврейське поселення, церква і винокурня.

Згодом замок втратив своє безпосереднє призначення і був зруйнований. Інші будівлі перенесли на нове місце, які стали назива­тися Новим Пиковом.

В архіві збереглася “Жалоба Брестського воєводина Фрідріха Тишкевича на краківського каштеляна князя Януша Острозького“, яка дає нам відповідь на запитання, коли виникло село Новий Пиків. В скарзі йде мова про те, що Острозький послав озброєний загін на землі Тишкевича і заснував на них слободу Новий Пиків.

У складі цього загону були: “старосты из мест украинских с многими людьми: татаров, чемерисов, и посполитого человека”. Ця подія відбулася в жовтні 1611 року.

Цей документ дає відповідь і на ще одне запитання про причину поширеності в Пикові прізвища Чемерис. Це нащадки тих чемерисів, так називали кримських татар, які прийняли православну віру, що поселились тут у давні часи.

У праці “Труды Подольского епархиального комитета” повідом­ляється: “Пиков имеет почтовое отделение и находится в 10 верстах от Уладовки. Троицкий приход Пикова состоит из двух разных частей: собственно Пикова Старого и деревни Боржимовки. Эти поселення находятся в местности степной, ровной, низменной, при р. Сниводе, образующей в местечке большой пруд и затем малый, из коих первый занимает пространство в 600 десятин, не зарос камышем и славится большим количеством рыбы и раков.

Вследствии обилия воды, образующей многочисленные заливы и рукава, Троицкий приход разделяется еще на более мелкие части: центральная часть вокруг церкви, или собственно Пиков;

Каминня” – поселок за рукавом, идущий от большого пруда к малому, с плотиной и мельницей;

Хуторы” – за большим и широким заливом большого пруда, и деревня Боржимовка, приписана к приходу, находящаяся за рекой, идущей от малого пруда.

На землях Пиковских и Боржимовских протекает множество ручейков, часто образующих рудные топи и болота, а в давнее время дававших воду многочисленным прудам с мельницами, остатки коих вместе с плотинами видны и до сегодня. Лесов мало.

Почва – черноземная, во многих местах с торфом. Гигиенические условия местности можно признать удовлетворительными. Боржимовка раньше носила название “Ксендзовка“, потому, что пренадлежала ксендзу пиковского костела. До 50-х годов 19 в. Пиковскому приходу относилась также деревня Антонополь (в 8 верстах). В 1783 г в Старом Пикове (не считая Боржимовки) насчитывалось 790 прихожан в 80 дворах; в 1790 г их было меньше – 344 человека в 58 дворах; на Боржимовке в 1898 г проживало 291 человек.

Все зти прихожане – крестьяне малороссы, занимающиеся по преимуществу хлебопашеством; лишь немногие занимаются ткачеством. Также, в приходе живут католики и єврей в значительном количестве.

Приходская Свято-Троицкая церковь есть одна из древнейших деревянных церквей в Подолии; ее постройка относится к 1699 году; одновременно с зтим она была обеспечена “фундушем” (землей) от княгини Феофилы – Людвики Любомирской, которая выдала презенту и эрекцию православному священнику Петру Андриевскому.

В 1749 г. эта церковь по благословению униатского митрополита Флориана Гребенского, перенесена на то место, где и теперь находится; она состоит из трех куполов, иконостас ее древний, но хорошей резьбы.

Церковной земли всего имеется 58 десятин 651 сажен, в том числе 27 десятин 606 сажен – пахотной.

С 1873 года при церкви открыто народное училище, а с 1897 г. школа грамоты для девочек.

Римокатолический костел каменный, во имя Пресвятой Троицы, с 1774 г.; прихожан 3412 человек”.

Про Новий Пиків “Труды Подольского епархиального комитета” повідомляють: “что это центр еврейского поселения, торговое местечко было перенесено сюда из Ст. Пикова. Еврейского населення здесь около 1000 человек обоего пола, остальное население местечка, за исключением еще около 60 человек католиков – православные крестьяне-малороссы. В 1897 г. их насчитывалось 597 человек мужского пола и 609 человек женского.

Посередине еврейских жилищ, на открытой площади за каменной оградой, высится приходской храм в честь Покровы Богородицы. Храм – каменный, крестовидный по плану, с одним куполом, построен в 1810 году стараннями священника Иоанна Литвиновского на средства прихожан помещика Яна Борейки. Иконостас в нем старый, но прочный искусной и хорошей живописи. В 1869 г. к нему с западной сторони пристроєна на средства прихожан каменная колокольня. Церковной земли в приходе 99 десятин 66 сажен, из них 33 деся­тин 51 сажен пахотной. Вся эта земля представлена церкви князем Янушем Сангушко в 1769 г. С 1897 г. в приходе существует школа грамоты для девочек, помещающаяся в доме псаломщика; мальчики же посещали народную школу в Старом Пикове”. Як було вже сказано вище, в 1774 році на Старому Пикові було збудовано римсько-католицький костьол на честь Пресвятої Трійці. Підземні ходи з’єднували костьол з замчищем: проходили під Сниводою і виходили в Новопиківському лісі. Коли розчищали площу для будівництва Будинку культури, а це була територія замчища, автор цих рядків був свідком, як в один з підземних ходів провалився гусеничний трактор, а прохід дальше був перекритий міцними дубовими дверима. Звичайно ж, і костьол, і замчище, і підземні ходи та інші споруди доводилося роби­ти кріпакам у важкій, виснажливій праці. Однак дивуєшся тій величі споруд, майстерності і таланту наших предків.

Джерело: Історія села Пикова

Погода в Пикові
Гості на сайті