Напередодні Люблінської унії 1569 р. Брацлавщина охоплювала майже всю сучасну Вінницьку область, південь Київської, західну частину Черкаської та Кіровоградської, північну Одеської і частину Кам’янського району Молдавської РСР.
Брацлавське воєводство з адміністративно-судовим центром Брацлавом було створено у 1565-1566 рр. згідно постанови Віденського сейму. На території Брацлавщини 60-х років XVI ст. Г. В. Боряку вдалося виявити 235 заселених та обезлюднених сіл і селищ, серед них — два міста з замками — Вінниця та Брацлав. Навколо них концентрувалися замки та містечка: Пиків, Линці, Чурилів, Комаргород, Ямпіль, Бершадь та Ситківці.
Після Люблінської унії Брацлавщину разом з Київським воєводством було приєднано до Польщі. Цей акт зумовив різку експансію на українські землі польських світських і духовних феодалів, до яких приєдналися й магнати з Волині. Домінуюче становище серед тодішніх магнатів Поділля займали Бучацькі, Замойські, Калиновські, Конецпольські, Острозькі та ін. Саме на цей час припадає формування міста Буші на базі попередніх і сучасних їй поселень. Із заповіді Гринея Бушинського та його дружини Богдани своїм синам у 1580 р. стає очевидним, що половина земель Буші знаходилася у власності Бушинських, а половина — належала коронному підканцлеру, польському магнату Я. Замойському. Саме Замойські з кінця XVI ст. скуповують маєтки в Подністров’ї. Так, Т. Замойський в 1629 р. володів у Брацлавському воєводстві 3986 селянськими і міськими дворами. Йому разом з іншими 17-ма польськими та українськими магнатами належало тут 80% усіх дворів, що свідчило яро найбільшу на Україні питому вагу великого феодального землеволодіння.
Джерело: www.vincult.org.ua
Читаємо також про: